Иловайськ.

Иловайськ.


Президенте, ні забути, ні пробачити.

Ми наближаємося до опорного пункту: залишилось зовсім не багато: метрів 500 до крайнього будинку, повернути направо за будинок і ще метрів 200.

Світило ранкове сонце, співали птахи, а в душі тремтіла натягнута струна, щось бентежило.

Тут були наші хлопці: ми уже декілька раз привозили їм все необхідне. І зараз везли їм і їжу, і воду, і речі для особистої гігєни, дкілька бронежелетів, і трохи ласощів, побалувати хлопців.

Ось ми повертаємо за дім... і чоловік різко натис гальма. Перд нами було голе поле, опорного пункту немає. Тільки стирчить балка землянки і все поле перерите снарядами. Ми декілька хвилин стоємо мовчки, потім чоловік заводить мікроавтобус і потехеньку їде до цієї балки. Немає нікого. Але ось ми помічаємо біля посадки, яка в п.ятидесяти метрах від пункту, одиноку постать. Чоловік тисне на газ, підлітаємо до фігури... 

Миколо, Миколо, живий. А де інші Він нас не чує. Пустий погляд. Очі дивляться і нічого не бачать. Ми його штовхаємо. В очах щось з,являєеться, він починає нас впізнавати.

Миколо, де всі, де Олексій

- Обстріл почався вчора о десятій вечора. Верхню частину спини у нього знесло першим снарядом, зрізало неначе бритвою - тихо промовив Микола. - Артисту осколком пробило живіт і желудок. Рудий та Батя були поранені в голову і шию. Всю ніч вимушені були бігати по траншеї, щоб сховатися від ураганного вогню. Маленький Лис, йому вирвало всі внутрішні органи, уся кров витекла зразу, мов би із перекинутого відра; він був такий маленький, а скільке було крові в ньому, навіть дивно: в траншею вихлюпнувся цілий потік. Мирону осколками покришило всі ноги. Коли його підняли, він іще дихав. Це було на посту. Я був разом з ним. Але коли впав цей снаряд, мене там не було: я пішов за сигаретами. Я залишив на посту автомат, а коли повернувся, дивлюсь: а його зігнуло пополам, ствол скрутило неначе штопор. Так пахло свіжою кров,ю, мене стошнило.

А що Юрко

Його під ранок, значить, знайшли в землянці,її зруйнувала міна. Юрко лежав - йому подробило груди.

А що з Тольком

Він був поряд з Юрком. Коли землянка обвалилась, йому пребило хребта. Потім його відрили і посадили на землю, він заговорив, зігнув голову на бік і сказав: - Вмираю, - і помер. З ними був ще Мишко. На його тілі нічого не було, але голову розплющило в корж: великий, широченний - ось такий. Він лежав на землі, чорний, його не можна було впізнати, начебто це була його тінь.

- Так він же зовсім був молоденький, вісімнадцять років.

Але ми почули автоматні черги. Чоловік глянув в бінокль - кілометрах в двох в наш бік рухалась група з 20 чоловік. Ми схопили Миколу, вскочили в автобус, натисли на газ і швидко поїхали.

Хлопці залишились лежати там.

#Украины #новости #України #НовостиУкраины #НовиниУкраїни #Украина #Україна