Сучасники називали його українським дон кіхотом. Надзвичайно багато праці, завзяття, коштів витрачав на виховання в українцях – його сучасниках – громадянської та національної свідомості. Землевласник Чикаленко вкладав кошти у видавництво газет та журналів “Громадська думка”, “Селянин”, “Рада”, “Літературно-науковий вісник”. Надавав фінансову підтримку Науковому товариству імені Тараса Шевченка. Спонсорував талановитих письменників – Бориса Грінченка, Володимира Винниченка, Михайла Коцюбинського. Нічого з цього не приносило йому фінансових дивідендів. Завдяки цій сподвижницькій праці з’явилося покоління українців, яке розпочало боротьбу за незалежність у 1917 році. 

Сучасники називали його українським дон кіхотом. Надзвичайно багато праці, завзяття, коштів витрачав на виховання в українцях – його сучасниках – громадянської та національної свідомості. Землевласник Чикаленко вкладав кошти у видавництво газет та журналів “Громадська думка”, “Селянин”, “Рада”, “Літературно-науковий вісник”. Надавав фінансову підтримку Науковому товариству імені Тараса Шевченка. Спонсорував талановитих письменників – Бориса Грінченка, Володимира Винниченка, Михайла Коцюбинського. Нічого з цього не приносило йому фінансових дивідендів. Завдяки цій сподвижницькій праці з’явилося покоління українців, яке розпочало боротьбу за незалежність у 1917 році. 


1881 – Євген Чикаленко вступає на природничий факультет Харківського університету. 
1897 – публікує брошуру із серії “Розмови про сільське хазяйство”, яка здобула серед селян популярність на рівні з “Кобзарем”. 
1905 – розпочинає видавати першу щоденну національну газету – “Громадська думка”, а згодом – “Рада”. 
1919 – Євген Чикаленко емігрує за кордон. До кінця життя мешкає у Польщі, Австрії, Чехо-Словаччині. 

«Мало любити Україну до глибини душі, треба любити її й до глибини кишені». 

Євген Чикаленко